26 жовтня 2016

Розмір має значення: чому люди читають довгі тексти

Лонґрідом зазвичай називають великий текст із фото- та відеоілюстраціями, який містить історію і на читання якого знадобиться багато часу. Втім, лонґрідом матеріал робить не кількість знаків, а кількість сенсів, які автор вклав у матеріал. Тому до хорошого тексту хочеться повертатись, щоб іще глибше його зрозуміти. Редактор сайту Focus.ua і постійний автор рубрики «Длинный Фокус» Михайло Кригель розповів учасникам Школи мультимедійного інтерв’ю в Українському католицькому університеті, як створити текст, який виправдає витрачені на нього сили і час.

 

Фотографія: giphy.com 

Першим із мультимедійних лонґрідів уважають SnowFall, масштабний проект команди The New York Times про гірськолижників, загиблих під лавиною. Особливістю проекту, що вийшов у грудні 2012 року й набрав майже три мільйони переглядів унікальних читачів, було оживлення візуальних ефектів, масштабні фото, відеоілюстрації та 3D-карта.

 

Відтоді лонґрід став трендом онлайн-медіа. В форматі мультимедійних історій роблять усе, аж до умовних «10 рецептів чогось там», а лонґрідом називають усе, що довше за дві тисячі знаків і має два-три фото, в найкращому разі – відео.

 

 

Міфи про лонґріди

Міфи про лонґрід парадоксально суперечливі.

 

Перший – що лонґрід читають гірше за короткі тексти, оскільки в інтернеті в принципі читають тільки короткі матеріали. Насправді, згідно з результатами досліджень, користувачі інтернету найбільш охоче читають короткі новини обсягом до 500 слів, але також і матеріали з 1200-1500 слів, що вже наближається до обсягу класичного лонґріду. Просто є різні категорії читачів: ті, що читають швидко, й ті, що повільно. Тому споживачі є і в того, й в іншого формату. 500 переглядів для лонґріду – це не завжди мало: є тексти, які мають бути написані незалежно від кількості  переглядів, і трафік не є тут головним критерієм оцінки.

 

Якщо швидку новину читають у перший день, коли вона виходить, а потім назавжди забувають, то до лонґріда можна повернутись, коли його тема знову стане актуальною. Ви ніколи не знаєте, коли ця тема «вистрелить» наступного разу. Наприклад, 2013 року до Дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій ми зробили спецпроект про Джеймса Мейса – американського історика, завдяки якому світ дізнався про масштаби Голодомору в Україні. Того року текст прочитали кілька тисяч користувачів, і матеріал ліг в архів. Проте наступного року, коли ми нагадали про нього, він набрав набагато більше, адже подія, до якої створювався проект, циклічна.

 

Другий міф – лонґрід читають краще за короткі тексти. Це також неправда: сам по собі обсяг не гарантує уваги аудиторії. Можна написати великий текст сірого інформаційного шуму, який прочитають і більше до нього не повернуться. Якісному виданню потрібні і короткі, й довгі тексти.

 

Третій – лонґрід може стати фішкою, що допоможе виданню виділитись на тлі інших. Колись це справді було так. Але тепер платформа Tilda, за допомогою якої буквально кожен може верстати не тільки мультимедійні матеріали, а й цілі сайти, пішла в маси. Лонґрід перестав бути трендом і став стихійним явищем. Тому, щоб довгий мультимедійний матеріал допоміг вам виділитись, його мають готувати ті, хто це справді вміють.

 

Четвертий міф – для створення лонґріду досить однієї, в  найкращому випадку двох людей. Над справді якісними лонґрідами працюють, крім автора тексту, фотографи, відео- та аудіорежисери, спеціалісти з інфографіки, технічні працівники, програмісти. І, зрештою, маркетологи, які вміють продавати такі матеріали. Не бійтесь просити допомоги в людей, які знають, як це робити.

 

І п’ятий – лонґрід може зробити тільки велика команда, витративши сотні тисяч доларів і місяці часу. У вас завжди є шанс написати великий текст із певним сенсом, який читатимуть, навіть якщо в ньому немає особливо складних мультимедійних ілюстрацій.  В ідеалі треба писати про те, про що до вас ніхто не писав. Однак якщо зовсім нової теми немає, пишіть на старі – але так, як ніхто до вас не писав.

 

 

Теми лонґрідів

Є кілька типів тем для лонґрідів, які працюють.

 

Перша – історія людини. Вона може бути розказаною від першої особи або есеїстичною – пропущеною крізь автора. На «Фокусі» такі лонґріди мають найбільше переглядів. Наприклад, «Унесённые Крымом»: майже 60 тис. людей прочитали авторську розповідь журналістки, яка переїхала до Києва з Криму задовго до анексії, про історію Криму 90-х.

 

Друга – актуальна подія, яку можна подати через героя. Прикладом може бути «Репортаж из ада», історія виходу українських військових із Дебальцевого у викладі військового хірурга Олександра Данилюка. Війна актуальна, люди хочуть про неї читати – тому цей текст зібрав майже 50 тис. переглядів.

 

Третя – історична подія, яка дозволяє знайти паралелі з сьогоденням. Висловлювання фінського політика та воєначальника Карла Густава Маннергейма під заголовком «Как победить Россию» зацікавили 110 тис. читачів. Читати про те, що було сімдесят або сто років тому, цікаво небагатьом – здебільшого тим, хто цікавиться історією. Тому в заголовку й підзаголовку треба дати відповідь на питання: чому я маю прочитати це саме зараз. Ще один приклад – «Ошибка олигарха», історія про завоювання турками Константинополя.

 

Попри те, що лонґрід – це великий текст, у ньому не повинно бути зайвого. Не варто перенасичувати матеріал деталями й фактами, які не розкажуть про героя нічого нового. Важливо знайти стрижень, навколо якого, нанизуючи подробиці, будуватиметься історія чи портрет людини. А також головну метафору, що збиратиме текст у єдине ціле.

 

Не треба перевантажувати текст цитатами. Не цитуйте нічого необов’язкового! Винятки можливі у разі, якщо мова героя яскрава й додає текстові самобутності, або герой сказав щось, що неможливо переказати непрямою мовою.

 

Вигляд лонґріду не менш важливий за зміст. Працюючи над текстом, потрібно передбачити, як він буде візуалізований. У яких місцях будуть мітки, за які чіплятимуться читачі – підзаголовки, виноски, ілюстрації. Можна використовувати формат списків або рейтингів, як, наприклад, цей перелік картин із  малопомітними, але важливими деталями.

 

Вдалим способом оформити лонґрід може бути фотопроект. Але це має бути не просто добірка фото певного автора, а щось ексклюзивне. Наприклад, те, що не ввійшло в основні кадри, чи розповідь про подорож – як ця історія фотографа-мандрівника Антона Фролова


comments powered by Disqus